ЗПР – не вирок
Батьки вперше чують, як правило від лікаря, стосовно своєї дитини визначення ЗПР, впадають у розпач, не розуміючи, що ЗПР – не вирок.
Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю.
Тобто, ЗПР не є перманентним станом і піддається корекції. Процес розвитку відбувається, проте через наявні причини, цей процес відбувається повільніше.
Серед причин ЗПР виділяють:
– спадковість;
– несприятливі умови навчання та виховання;
– тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують дитину;
– порушення функціонування головного мозку, пов’язане з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Часто затримка психічного розвитку йде поруч з затримкою мовного розвитку. І якщо дитина навчається в школі/садочку на інклюзивному навчанні, з ним займається цілий ряд спеціалістів, включаючи психолога, логопеда, реабілітолога, дефектолога, значить обов’язково будуть зрушення.
Звичайно, що ціла команда спеціалістів надаватиме корекційно-розвиткові заняття, проте велику роль в розвитку психічних процесів відіграють батьки. Тож, виділю поради батькам, які допоможуть дитині розвинути психічні функції:
Приділяйте дитині більше вільного часу.
Поглиблюйте знання дитини про оточуючий світ: водіть на свята, в магазин, більше приділяйте уваги проблемам дитини.
Зверніться до кваліфікованої допомоги спеціалістів.
Працівники ІРЦ не діагностують дитину, а обстежують її на предмет надання рекомендацій для розбудови освітньої діяльності, тоді як кваліфікована допомога лікаря, наприклад, психоневролога, скорегує траєкторію розвитку дитини у медичному напрямку.
Помічайте прогрес дитини.
Це необхідно не тільки дитині, але Вам. Погодьтесь, приємно відкрити блокнот, в якому ви ведете записи щодо розвитку дитини, і бачите, скільки вже було засвоєно.
Співпрацюйте з командою супроводу.
Підтримуйте контакт з вчителями, асистентами, корекційними педагогами. Відмічайте, які методи роботи з дитиною працюють, а які потребують модифікації. Співпраця дає гарний результат.
Давайте дитині підтримку та любов в тій кількості, яка необхідна дитині.
Діти з ЗПР в своїй більшості мають ігрову провідну діяльність і їх потреби в підтримці батьків більші. Даруйте дитині відчуття безпеки, безумовного прийняття та любові. Це стане якісним підґрунтям для всебічного розвитку.
© Анастасія Мотлохова, практичний психолог